Рухливі народні ігри народів Світу допоможе в формуванні толерантного ставлення до різних національностей у старших дошкільників.

“Гра – це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлючий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що засвічує вогник допитливості”

В. О. Сухомлинський

Сьогодні соціокультурна ситуація, яка назріла в умовах становлення інформаційного суспільства, свідчить про низький рівень моральності, гуманності, толерантного ставлення до різних національностей, терпимості до чужого способу життя, поведінки,  звичаїв,  почуттів,  ідей, вірувань й вимагає від суспільства докорінних змін у освітньому процесі підростаючого покоління. Сучасна спільнота вважає проблему формування толерантності у дітей старшого дошкільного віку як одне з пріоритетних завдань ХХІ століття.

Народні ігри – це історія народу, оскільки вони відображають соціальне життя кожної епохи. За допомогою народних ігор діти опановують перші елементи грамотності, вивчаючи напам’ять вірші, скоромовки, лічилки, знайомляться із традиціями різних народів і культур світу. Водночас, народні ігри мають широкий спектр виховної дії : вияву гуманних почуттів, уважності, чуйності, безкорисної турботи про інших,рівноправного та поступливого ставлення до оточуючих, здатність діяти свідомо, а не імпульсивно, оцінювати і враховувати позицію інших тощо.

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ІГРИ

“Піжмурки”

Мета :  розвивати увагу, м’язи ніг, спритность,  вміння  аналізувати, приймати рішення, вибирати правильну позицію; виховувати спостережливість, уважність до інших людей. Насамперед визначають, кому жмуритись, а кому ховатися; а це роблять так : сідає один із гравців на землю і виставляє коліно, на яке всі гравці кладуть по одному пальцю, і той, що сів, кладе свій палець і говорить :

Котилася торба

З великого горба,

А в тій торбі

Хліб, паляниця,

Кому доведеться,

Тому і жмуриться.

На чий палець упаде останнє слово, той і повинен ховатись. Так проговорюють ці слова, аж поки не залишиться один гравець, який і повинен жмуритися. Останній у цій лічбі закриває очі та обличчя руками. Всі ховаються. Той, що жмуриться, запитує – “Чи вже?”. Коли ж не почує ні від кого відповіді, встає і починає шукати. Кого першого він знайде, той

і жмуриться.

“Панас”

Мета : привчати діяти за сигналом орієнтуватися у просторі; бігати, не наштовхуючись одне  на одного, виховувати  чуйність, взаємоповагу, людяність, терпимість і небайдужість; виховувати почуття взаємодопомоги.

Варіант І

Діти  грають у кімнаті. Одному з них зав’язують очі, ставлять біля порога і говорять :

– Панас, Панас!

– Не лови нас.

– На тобі коробочку груш

– Та мене не воруш.

Після цього діти тихенько ходять по кімнаті, а “Панас”, розкинувши руки, намагається піймати кого-небудь. Кого спіймає, той стає “Панасом”, і гра продовжується.

Варіант ІІ

Грають хлопці та дівчата. За бажанням хтось стає  “Панасом”, йому зав’язують очі хустинкою, виводять на середину площадки і звертаються з

такими словами:

– Панасе, Панасе! На чому стоїш?

– На камені!

– Що продаєш?

– Квас!

– Лови курей, та не нас.

“Панас” починає ловити, кого з гравців спіймає, той стає “Панасом”.

РОСІЙСЬКІ НАРОДНІ ІГРИ

“Ванька-встанька”

Мета : удосконалювати координацію мови та рухів, відчуття ритму, імітаційні руху, автоматизацію звуків, розвивати оцінні навички, вміння дітей оволодівати адекватними формами прояву своїх почуттів. Діти піднімаються на носочки і опускаються. Ванька, встань-но,  Повторюють

вправу.

Присідай-ка, присідай-ка,  Діти виконують 2 присяди, руки витягають

вперед.

Будь слухняний, бач який. Руки на поясі, повороти корпусу вправо і вліво.

Нам не впораться з тобою.  Руки на поясі, нахили корпусу вправо і вліво.

“Курочки”

Мета : вчити дітей виконувати рухи згідно зі словами; закріплювати вміння імітувати повадки птахів, вчити дітей бігати в різних напрямках, стрибати, кружляти навколо себе, виховувати дружні стосунки з однолітками. Гравці вибирають господиню і півника. Всі інші  – курочки. Півник веде курочок гуляти, зернятка клюнути. Виходить господиня і питає  півника:

“Півник, півник, чи не бачив мою курочку?”

“А яка вона в тебе?” – запитує півник.

“Рябенька, а хвостик чорненький”.

“Ні не бачив”.

Господиня плескає в  долоні  і кричить: “КШШ! КШШ!”

Курочки біжать до хати, а господиня ловить їх, півник курочок захищає, він широко розкривши крила, встає на шляху у господині. Всіх спійманих курочок господиня веде в будинок.

КАЗАХСЬКІ НАРОДНІ ІГРИ

“Ар ан тартис (Перетягування каната)”

Мета: розвивати силу та витримку,  підтримувати бажання виконувати рухи та рухливі вправи правильно й чітко, учити отримувати задоволення від рухової активності. Гравці діляться на 2 команди. Посередині майданчика кладеться канат. Середина каната відзначається стрічкою, під серединою каната проводиться поперек риса. Гравці беруться за канат і піднімають його з підлоги. За сигналом гравці намагаються перетягнути канат на свою сторону. Перетягувати канат можна тільки після сигналу. Гру проводять кілька разів. Виграє команда, яка перетягне канат на свою сторону більше всіх.  У грі беруть участь дві підгрупи дітей, кожна з яких утворює коло по

кутах майданчика. У центрі кожного кола лежить купол юрти. На мелодію

без слів діти змінним кроком переміщаються навколо купола юрти. Після

закінчення музики вони швидко піднімають купол над головою, виходить

юрта. Виграє група дітей, яка перша побудувала юрту.

“Соккуртеке”

Мета:  розвивати координацію, чуття, увагу та концентрацію, вміння аналізувати та порівнювати факти,  соціальні емоції та мотиви, навчати орієнтуватися у реальних соціальних умовах  життя, викликати бажання збагачувати свій світогляд. Діти вибирають  ведучого, якому зав’язують очі. 4-5 дітей стають біля нього в коло і торкаються дитини, у якої зав’язані очі.

“Сліпий” гравець повинен вгадати, хто це зробив, і забрати його. Той, кого вдалось зловити, займає місце ведучого.

МОЛДАВСЬКІ НАРОДНІ ІГРИ

“Збий кушму (Де Жос кушма)”

Мета : розвивати логічне мислення, координацію рухів та співпрацю в парах, формувати морально-етичні уявлення та адекватні форми поведінки, переконання про те, що добре жити з добрими людьми. Двоє гравців, обв’язавшися поясами (широкий пояс),  стають один проти одного. Лівою рукою беруться за пояс суперника, роблячи обманні рухи правою рукою, намагаються зняти кушму (шапку) з голови супротивника. Перемагає той, хто зробить це першим. Ліва рука повинна знаходитись на поясі суперника протягом всього часу гри. Знімати кушму з голови супротивника можна тільки правою рукою.

“Переступання через ноги”

Мета: привчати дітей під час ходьби не човгати ногами, піднімати їх вище, розвивати вміння  переступати через предмети,  дотримувати бажання виконувати рухи та рухливі вправи правильно й чітко, учити отримувати задоволення від рухової активності. Для проведення гри по колу встановлюються кілька стільців. Вибирається ведучий. Він уважно дивиться, намагаючись запам’ятати, хто з гравців де сидить. Потім йому зав’язують очі. Сидячі на стільчиках, витягають ноги вперед і трохи їх піднімають (на висоту 10-20 см від підлоги). Ведучий повинен пройти по колу, переступаючи через витягнуті ноги і намагаючись не зачепитися за них.Ведучий може витягнути вперед руки, щоб не натрапити на граючих, що сидять на стільцях, але він не має права руками намацувати витягнуті вперед ноги граючих.  Учасникам не дозволяється, піднімати ноги вище означеної висоти. Зрідка граючи можуть жартувати над ведучим: вони опускають і згинають ноги, спостерігають, як він намагається крокувати через відсутні перешкоди. Перемагає той, кому вдається переступити через ноги всіх граючих, жодного разу за них не зачепившись.

ЯПОНСЬКІ НАРОДНІ ІГРИ

“Рибалки і рибки”

Мета: формувати узгодженість рухів, біг врозтіч з ловінням, виховувати витримку, увагу, пам’ять, формувати позитивне, доброзичливе ставлення до оточуючих.Мало не кожен японець любить ловити  рибу. Та це й не диво, бо

Японія – морська країна. Рибу в Японії ловлять не тільки дорослі та підлітки, але й зовсім маленькі діти. А все починається в них із веселої гри в рибалок.

До прутиків малята прив’язують довгу барвисту стрічку, до стрічки – пір’їнку чи трісочку. Пір’їнка – це  “рибка”.  “Рибаки” тягнуть по землі. Кожен прагне наступити на рибку сусіда, а свою від цього вберегти. Кому на рибку наступили – з гри вибуває.

“І жаба, і риба”

Мета : ознайомити дітей із рибами та жабами, розвивати розповідне мовлення, розширювати досвід пізнання толерантного ставлення до природного довкілля, виховувати інтерес до фауни водойм. Гравці стоять обличчям один до одного. Один з них рибак, а інший – риба (мачча) і жаба (бхягуто). Риба – вказівний палець спрямований вгору, а жаба – спрямований вгору великий палець. Кількість гравців: 2 Гравець зображує рибу і швидко водить  вказівним пальцем перед  рибалкою, повторюючи : “Мачча, мачча…”. Рибак намагається зловити рибу, вхопити ворога за вказівний палець, а риба – вислизнути від рибака (для цього гравець виставляє великий палець, зображуючи жабу). Коли риба спіймана, гравці міняються ролями.

“Чужоземці”

Мета : розвинути образне мислення, навчити дітей використовувати міміку і жести, виховувати лідерські якості,  бажання бути приємними людьми, бажання творити добро, добрі вчинки, бути  доброзичливими, щирими, проявляти співчуття, доброту, піклування. Це японський варіант поширеної у світі гри. У різних країнах вона називається по-різному. У грі зазвичай бере участь багато народу. Гравці діляться на дві рівні групи і на відстані 6-8 м один від одного вишиковуються в лінію. Та команда, яка починає, – чужоземці.Чужоземці наближаються на півтори метри до команди супротивника і говорять:  “Ми тут”. – “Звідки прибули”? – запитує інша команда.  “З Індії” (чи  Америки, Австралії, Італії і т. д.), – відповідає капітан чужоземців. Капітан супротивника:  “А яка у вас професія”? Тут уся команда чужоземців – без слів – тільки мімікою і жестами – показує, чим вони займаються. Якщо, наприклад, вони пекарі, то дехто з команди пов’язує фартух, інші просіюють борошно, треті місять тісто, четверті затоплюють піч і т. д., як вони заздалегідь вже домовилися між собою. У кожній професії є характерні рухи і моменти. Команда супротивника намагається відгадати, і, якщо хтось вгадає професію, уся команда  чужоземців пускається бігти до своєї лінії. Супротивник переслідує їх. Кого упіймають, перш ніж він дістанеться до своєї лінії, стає полоненим. Потім ролі міняються, чужоземцями стає інша команда.

АНГЛІЙСЬКІ НАРОДНІ ІГРИ

“Риба – кит”

Мета: розвивати  просторове уявлення, знання про тварин водойм,

швидкість та витривалість.

Ви, мабуть, знаєте, що Англія – морська країна і що її з усіх боків обступає вода. Англійці люблять і добре знають море. Тим-то і складають про нього

різні казки, легенди, примовки, пісеньки. Багато їхніх ігор пов’язано з морем.

От хоч би і гуртова гра “Риба-кит”. Тут і набігаєшся досхочу, й нарегочешся.

Спробуйте лишень.  У просторій кімнаті поставте в  коло стільці,сядьте на них і грайтесь. Кімната  – це  “море”. А кожен, хто  сидить на стільці, – яка-небудь морська  “рибка” : оселедець, пікша, окунь, тріска... Тільки бідолаха “кит” без місьця. Плаває кит між рибок і одну по одній за собою кличе. Невдовзі вже цілий табунець за ним увивається. Аж тут кит гукає : “На морі буря!”. Всі бігцем до своїх стільців. А хто проґавив місце, – за кита стає.

“Веселий рахунок”

Мета : повторювати рахунок на англійській мові та розвивати витривалість, бажання навчитись новому та вдосконалювати набуті знання, уміння та навички.М’яч передається по колу на рахунок : Оne! Two! Three! Four! Five!

Good-bye! Вибуває той, у кого м’яч опинився у руках на “Good-bye”. Гра триває до тих пір, поки з усіх гравців залишиться один, який і стане переможцем.

“FiveFatPeas”

Мета: удосконалювати рухи руками, послідовність та розучування нових рухів. Мила пісенька про горошинки. Рухи, на перший погляд, нескладні –

малюкові потрібно тільки розтискати пальчики по одному. Але це не так-то просто насправді. Спочатку варто допомогти дитині і розтискати пальчики своєю рукою, потім він навчитися сам це робити під певні слова: Five fat peas in a pea pod pressed (пальці сжаті в кулачки). One grew, twogrew,  so didall the rest (показуємо по одному пальчику,  поначинаючи з великого). They grew and grew (подіймаємо руки вверх дуже повільно). And did not stop, The pod went POP! (плескаємо в долоні).

ІТАЛІЙСЬКІ НАРОДНІ ІГРИ

“Мері і Пеппі”

Мета: вивчення пісень та розвиток ходьби один за одним, підтримувати і розвивати прояви гуманності в поведінці дітей. Діти стають в шеренгу з  початку площі або широкої дороги, серед них вибирають ведучого (він може стояти як на початку, так в середині або кінці шеренги – це неважливо).Ведучий призначає кожній нозі ім’я : права – Пеппі, ліва – Мері.

Потім він оголошує з якої ноги (Пеппі або Мері) всі починають йти. Ведучий командує:

– Пеппі-Мері-Пеппі-Мері.

Потім несподівано збиває з такту і замість, наприклад, домовленої

“Мері” називає “Пеппі”. Той, хто не встиг зорієнтуватися і настав не на ту

ногу, вибуває з гри.

Інший  різновид цієї гри. Діти крокують і в такт відомої пісеньки

голосно кричать : Пеппі-Мері-Мері-Мері-Пеппе-Пеппі. Вони самі заздалегідь вибирають пісеньку і перекладають на неї слова “Мері-Пеппі”. Тут вже все знають, коли і якою ногою крокувати. Але від того, що всійдуть дружно в ногу і голосно кричать, гра також виходить дуже веселою.

“Жаби”

Мета : розвивати рухи, швидкість та спритність, формувати морально-етичні уявлення та адекватні форми поведінки.  На майданчику креслять лінію старту. Спочатку до неї підходить перший гравець. Він сідає навпочіпки, просовує руки під колінами і захоплює себе за щиколотки  – виходить поза жаби. У цій позі від лінії старту він робить три стрибка. Останнє місце приземлення відзначають (тільки потрібно відразу домовитися, що відзначають, наприклад, де стояла п’ята).Теж саме повторює другий, третій гравці. Виграє той, хто далі інших стрибнув “жаб’ячим стрибком”.

Естонські народні ігри

“Гра в м’яч з фігурами (Куюпалль)”

Мета: удосконалювати навички грати за правилами, розвивати вміння ловити м’яч двома руками та швидкість реакції, увагу, спритність. Гравці утворюють

коло. У центрі його стає ведучий (за вибором). Він кидає їм м’яч. Один з гравців повинен зловити м’яч і кинути гравцю. Якщо гравець не зловить м’яч, то завмирає в тій позі, в якій намагався його спіймати. Гра продовжується до тих пір, поки всі учасники не стануть “статуями”. Ведучий вибирає найцікавішу, на його погляд, “статую”, і гравець, який зображає її, стає  ведучим. Гра починається спочатку. Гравцям, які не зловили м’яч і стали “статуями”, не дозволяється  змінювати позу, інакше вони вибувають з гри.

“У річку – на берег (Йикке – калдале)”

Мет : удосконалювати виконувати елементи гри за сигналом, розвивати вміння, уточнити та розширити знання про особливості гірських і рівнинних річок.Для гри проводять на землі або на підлозі дві паралельні лінії. Ці дві

лінії утворюють “річку”. Відстань між ними і їх довжина залежать від віку

і кількості гравців. Всі учасники стають на “берег” (за лінію) або на обидва

“берега річки”. Ведучий швидко наказує: “У річку! На берег! У річку!”.

Гравці повинні точно стрибати за наказом ведучого: на територію, обмежену лініями, і назад. Хто помилиться, виходить з гри і повинен буде після проскакати на одній нозі вздовж (кругом)  “річки”. Виграє останній, який не вибув з гри. Він може стати новим ведучим. Ведучий може, подаючи команди, виконувати обманні рухи. Наприклад, віддавши команду  “На берег!”, Стрибнути в  “річку”. Наступивши на межу вибуває з гри.

ШВЕЙЦАРСЬКІ НАРОДНІ ІГРИ

“Хельма”

Мета: поглибити знання дітей про такі моральні категорії, як повага, вдячність та вміння програвати. Гра на дошці.  У грі беруть участь двоє. На картонній дошці шестикутна зірка, розділена перехресними лініями на численні маленькі поля. У кожного гравця по десять шашок різного кольору. Шашки кожен гравець розставляє в одному з кутів зірки, його противник  – в

протилежному. На кожній точці по блокам. Гравці намагаються провести свої шашки в протилежний кут. Ходять по черзі, один хід – одне поле. Однак можна перестрибувати через свої і чужі шашки, якщо за ними є порожня  точка. Одночасно можна зробити стільки  стрибків, скільки для цього є можливостей, за один хід можна перетнути всю дошку. Гравці намагаються створити на дошці такий стан, щоб можна було перескочити більше шашок. Іноді одна шашка, якщо випаде нагода, проходить таким чином всю дошку.

“Шлагбаум”

Мета : дати дітям знання про дорожній об’єкті, активізувати пам’ять, увагу, мову, розвивати вміння колективізму,  спритність, орієнтування у просторі.

Чим більше гравців бере участь, тим гра цікавіше. Учасники шикуються так, щоб в ряду було стільки гравців, скільки рядів. Виходить квадрат. Ті, хто стоїть шеренгою, беруться за руки, і між шеренгами утворюються вулиці.

По цих вулицях рухаються переслідуваний і переслідувач. Вони вбігають в  одну вуличку, вибігають з іншої. Команди, які  на стороні переслідуваного,  намагаються допомогти йому. Коли він потрапляє в критичне становище, за знаком ведучого гравці опускають руки, повертаються ліворуч і знову беруться за руки. Тепер виникають зовсім інші вулички, перпендикулярні колишнім. І, зрозуміло, змінюється ситуація. Переслідувач, який мало не зловив переслідуваного, може виявитися від нього за дві вулички. Якщо він знову майже наздожене переслідуваного, всі знову повернуться наліво, і так буде тривати до тих пір, поки переслідувач все-таки не виявиться спритнішим  гравцем. Тоді вибирають нового переслідувача і нового переслідуваного.

Грайте з дітьми та будьте здорові!!!