Передусім, треба заздалегідь підготувати всі матеріали. Бажано, щоб кілька речей (предмети, іграшки, книжка тощо) вже перебували в полі зору дітей. Уявіть, що ви з дітьми прийшли до театру. Завіса ще закрита, але вже хочеться дізнатися — а що там, за лаштунками? У залі тихесенько грає спокійна музика, малята (глядачі) зручно вмощуються у своїх кріселках… 

Починається етап первинного сприйняття — відчуття близької таємниці збуджує, притягує, підштовхує дітей до пошуків довкола елементів інформації, яких бракує (“Що зараз буде? Як це буде? Чого очікувати?”). Дитина (і батьки теж) свідомо або підсвідомо нібито черпають/зчитують їх з інформаційного поля місця, де перебуває вихователька. Тому бажано використовувати на задньому плані функцію “розмите тло”. Цей етап — декодування інформації — триває до 2 хв. 

Завіса відкривається, починається наступний етап — сприйняття педагога. Вступний монолог дорослого (до 2 хв) задає стиль і характер спілкування, сприяє створенню необхідної атмосфери, готує освітню ситуацію і вводить у неї.

 У вільному режимі діти переходять від статусу “глядач” і “споживач” до значно ціннішого — “учасник освітнього процесу”. Бажано активно залучати ще одного учасника освітнього процесу — батьків. На цьому етапі зустрічі маємо забезпечити розуміння дітьми змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони можуть досягти, чого від них очікує вихователька, — етап сприйняття умов (до 3хв). 

Якщо продовжити порівняння з театром, то далі відбувається “кульмінація вистави”. Вихователька презентує тему зустрічі, м’яко переходячи до практичного етапу (до 7хв). Цей етап стимулює відчуття спільності інтересів дітей і дорослих, колективного входження в процес навчальної діяльності (утворення “поля радості” від взаємодії).

 Останнім етапом дійства на сцені буде “вихід акторів на уклін”, тобто підбиття підсумків зустрічі. Можна скористатися наведеним далі переліком запитань, але їх не може бути більше, ніж 3-4 до фіналу зустрічі (до 3 хв). 

Що ти зробив/зробила, і що про це думаєш?

  У тебе був план роботи. Чи вдалося здійснити задумане?

  Чи задоволений/задоволена ти результатом своєї роботи? 

 Які нові слова ти запам’ятав/запам’ятала? 

 Як ти гадаєш, що мені сподобалось у твоїй відповіді? Чому? 

 Яке слово тебе зацікавило?

  Що ти хотів/хотіла би повторити?

  Яке завдання для тебе виявилося важким? А яке легким? 

 Що нового ти навчився/навчилася? 

 Що тебе здивувало? Які нові ігри тобі сподобалися? 

 Пригадай, кому ти допоміг/допомогла на занятті. 

 Що запам’яталося найбільше?

  Чого на занятті тобі не хотілося робити? Чому? 

Що тобі не вдалося?

  Чим саме ти пишаєшся після заняття?

  Перед ким ти хотів/хотіла би похвалитися успіхами?

 Щоразу структура заздалегідь підготовленої зустрічі може бути іншою, змінюючись залежно від ситуації спілкування з дітьми та батьками. Усе залежить від майстерності виховательки. Такі зустрічі для дітей старшого дошкільного віку можуть тривати до 15 хв, але що молодша дитина, то коротша має бути зустріч.

Як проводити? Весело, з персонажами, казковими чи вигаданими, зі зверненням до дітей на ім’я, лагідно й привітно! Діти дошкільного віку можуть не запам’ятати певну інформацію, але вони згадають приємні емоції, а це дуже цінно! 

Про час. Дітям до 3 років не рекомендуються комп’ютерні ігри та заняття, адже потенційна шкода від них із великою ймовірністю буде перевищувати можливу користь. 

Починаючи з 3-4 років можливе дуже короткочасне використання ґаджетів — не більше 10хв на день.

 Для дітей 5–7 років —10–15 хв на день. 

Працювати з комп’ютером або планшетом дитина має за столом. Таким чином у неї буде вироблятися звичка, що це - саме робота, а не розвага або марнування часу. При цьому треба подбати про освітлення, зручний стілець, відстань від екрану до очей (не менше 30–40 см). 

Ось і відповідь: одне онлайн-заняття у спеціально організованому робочому місці, а далі — звичайне життя: іграшки, малюнки, розмальовки, приготування їжі, прогулянка, прибирання з мамою тощо. 

Про алгоритм. Оскільки часу для пізнавального занурення та відпрацювання завдань мало, перед заняттям важливо надати батькам інформацію про його особливості та деякі пояснення з теми, якщо є потреба у продовженні її вивчення.

 Починати варто зі встановлення зв’язку — привітанням з мотивацією. Потім, одночасно з наданням короткої пізнавальної інформації, відбуватиметься занурення у процес діяльності навколо теми. Аби щось пізнати та добре опанувати, дитині треба це “щось” бачити, чути і відчувати. Тому в занятті мають бути цікаві картинки, предмети, звуки, завдання, які активізують рухову сферу (нескладні вправи з використанням іграшок або предметів, які є у малюка вдома). 

Щодо фотозвіту. Якщо вже ви просите батьків “звітувати”, при нагоді у спілкуванні з малятами мусите згадати про кожен фотозвіт.

Варіант алгоритму проведення онлайн-заняття 

 Привітання. 

Вправа на залучення (введення в тему чи мотивування до подальших дій) або проблемне запитання.

 Коротенька інформаційна хвилинка-діалог з теми з персонажем-іграшкою. 

Інтерактивна вправа з теми. 

Пояснення, демонстрація алгоритму виконання завдання продуктивного характеру: виліпити, намалювати, вирізати, викласти (з паличок, ґудзиків, зубочисток, квасолин, горошин, намистинок, клаптиків паперу чи тканини), виконати аплікацію, побудувати, виготовити з доступних матеріалів (що не вимагають грошових затрат і з великою ймовірністю є в кожному домі) тощо. Поради батькам: рухливі ігри, у які можна пограти в кімнаті, пов’язавши їх із темою заняття (наприклад: з підручних матеріалів прокласти маршрут для бджілки, що прокинулася навесні й заклопотана пошуками солодкого нектару; знайти в кімнаті всі предмети круглої форми і пронумерувати їх картками із цифрами чи відшукати всі предмети кольору тюльпанів, що квітнуть під вікном); способи залучення малюка до досліду чи експерименту, який не потребує спеціальних матеріалів і обладнання; дитячі книжки та мистецькі твори (назва, автор, джерело доступу чи готовий текст) з теми, які можна прочитати (роздивитися) разом; творчі завдання (намалювати персонажа казки чи оповідання, сконструювати певну фігурку або власний будинок (халабуду) з доступних матеріалів); зрідка — посилання на пізнавальне відео або мультфільм з теми, які можна переглянути та обговорити з дитиною. 

 Ритуал прощання. 

Такі заняття мають тривати від 10 до 15 хвилин.

Батькам доцільно пропонувати своєрідну “карту дня (тижня)” для дитини або чек-лист на кожен день (тиждень), де буде перелічено можливості долучення до онлайн-занять (створених вихователькою) або навчання через розвивальні комп’ютерні ігри з певного розділу програми, вибрані педагогом з онлайн-ресурсів, руханки, пісеньки, інші вправи чи активності, які можна опановувати вдома з дитиною. 

Батьки можуть рухатися за запропонованою картою або обрати власний шлях. Вихователька може щодня розробляти зміст освітньої діяльності відповідно до затвердженого тематичного плану. Завдання педагога полягає в тому, щоб запропонувати батькам найбільш різноманітні й ефективні методи та прийоми роботи з дітьми. Необхідно забезпечити батьків послідовними інструкціями, презентаціями, мультфільмами відповідно до тем у формі навчальних та розвивальних занять.