В усі часи батьки поділялися на дві групи: одні дотримувалися строгого керівництва вихованням дитини, тобто "тримали дітей в жорстких рукави­цях", добивалися безумовного послуху і підкорення волі дорослих. Інші - бачили основу виховання у доброму ставленні до дітей.

І першим, і другим вдавалося успішно справлятися лише з деякими про­блемами і труднощами у вихованні. Тут не був врахований ще один фактор - доброта, строгість у значенні педагогічно виправданих вимог, які повинні тісно поєднуватись і висуватися до дитини своєчасно. Виходячи з цього, вчені визначають десять таких заповідей:

1. Ніколи не приступайте до виховання в поганому настрої.

Поміркуйте над такими запитаннями. Можливо, вони визначать вашу ліній) поведінки стосовно дитини: де зручніше себе почуваєте: у товаристві добрих друзів чи антипатичних вам людей? Чи з великим задоволенням сприймаєте різкі, крикливі зауваження щодо вашої роботи та недоліки, чи коли про Ваші недоліки говорять спокійною, врівноваженою мовою?

 2. Чітко уясніть, що ви хочете від дитини, поясніть їй це, а також дізнайтеся, що думає з цього приводу ваші син чи доня.

3. Надайте          самостійності. Виховуйте, а не контролюйте кожен крок. Не заміняйте виховання опікою.

4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте шляхи до можливого рішення. Час від часу обговорюйте з дітьми їхні правильні та хибні кроки для реалізації мети.

5. Не пропускайте моменту досягнення першого результату. Хваліть ди­тину за кожний вдалий крок.

6. Робіть    зауваження своєчасно. Будь-яке зауваження варто робити одразу після допущеної помилки дитини.

7.Оцінюйте вчинок, а не особистість.

8. Після зауваження обов'язково торкніться дитини і дайте зрозуміти, що співчуваєте, вірите в дитину, що ви про неї доброї думки.

9. Виховувати треба поетапно, враховуючи вік дитини.

10. Будьте вимогливими, строгими, справедливими, добрими.