Одним із умінь, яким треба навчити дитину, є самоорганізація – усвідомлена та раціональна організація своєї діяльності. Це вміння дитини без зовнішнього контролю, допомоги і стимуляції з боку дорослого організовувати свою діяльність і досягати поставлених цілей. Розвиток самоорганізації пов’язаний із формуванням у дитини в старшому дошкільному віці важливого психічного новоутворення – довільності психічних процесів. На цьому етапі дитина набуває змогу: сприймати та розуміти завдання; планувати свою діяльність; здійснювати самоконтроль діяльності та самооцінку.

Найпершою ланкою для розвитку самоорганізації є самостійність дитини. Говорячи про самостійність як про важливу особистісну рису, дитячі педагоги та психологи мають на увазі: вміння діяти без допомоги оточуючих; здібність до прийняття рішень та усвідомлення відповідальності за їх наслідки; вільний прояв своєї думки та позиції, незалежно від можливої реакції інших людей.

Самостійність дитини, звичайно, відносна, але вона зароджується в ранньому дитинстві. Перші самостійні дії поступово удосконалюються і ускладнюються під час ігор, занять, спілкування.

До досягнення 3-річного віку дитина має оволодіти елементарними навичками самообслуговування: їсти, одягатися та роздягатися, вмиватися, складати речі та іграшки. Також в цей період дитина потребує деяких проявів свободи вибору, а саме: одежі чи іграшок для прогулянки, улюбленого посуду для їжі, улюбленихмісць для дозвілляна вулиці.

Виховання самостійності у дітей 3-4 років полягає в тому, щоб підтримати бажання проявляти свою незалежність та відтворювати епізоди із дорослого життя. Дитина потребує залучення до щоденних справ, які з допомогою казок та ігор трансформуються у захоплюючі пригоди.

У старшому дошкільному віці приходить усвідомлення власної відповідальності за дії, можливість аналізувати результати та помилки. Діти можуть виконувати щоденні обов’язки, які стосуються всієї родини.

Але постійний контроль з боку дорослого може призвести до розвитку у дитини безвольності, безвідповідальності, лінощів, інфантилізму. Насамперед дорослі мають пам’ятати, що обсяг самостійних дій дитини поступово збільшується. Тобто поступово допомогу необхідно зменшувати. Навіть якщо дитині потрібно набагато більше часу на виконання дії власноруч, ніж це зробили би дорослі – необхідно стримати власне нетерпіння та дати малюкові час. Багато батьків мало дають можливостей для розвитку самостійності свого малюка. Найчастіше через свою зайнятість вони воліють зробити за дитину самі, позбавляючи її можливості навчитися робити самій. Такі діти звикають до надмірної опіки, у дитячому садку і початковій школі почуваються безпорадними та самотніми. Проте у підлітковому віці батьки починають вимагати від цих дітей прояву самостійності. Але ж ця якість не може сформуватися сама собою!

Якщо підтримувати проявлену дитиною ініціативу, то скоро проявиться важливий компонент самостійності — цілеспрямованість. Її ознаками є захоплення справою, прагнення отримати не будь-який, а саме бажаний результат. Якщо ви підтримуєте ініціативу малюка, у нього формуватимуться такі риси: посидючість наполегливість організованість. Якщо дитина відчуває вашу підтримку, то невдача не стає приводом відмовитися від задуманого. Навпаки, це підштовхує подвоїти зусилля і за необхідності звернутися по допомогу до дорослого. При цьому дитина може одразу відмовитися від допомоги, щойно відчує, що може впоратися сама.

Поради батькам: Як привчити дитину до самостійності

• Не квапте малюка, дозвольте йому самому зробити будь-що.
• Підтримуйте ініціативу – хваліть за будь-які прояви самостійності.
• Створіть безпечне середовище для розвитку. Замість того, щоб регулярно обмежувати дії дитини заборонами, приберіть всі потенційно небезпечні предмети з дитячого простору.
• Дозвольте дитині самостійно робити вибір, не забуваючи про відчуття міри.
• Визнайте право на помилку, не сваріть в разі невдачі.
• Дайте зрозуміти, що будь-яка дія має свої наслідки.
• Використовуйте вербальне підкріплення та вірте у свого малюка.
• Запасіться терпінням та на власному прикладі демонструйте бажані приклади поведінки.
• Не забувайте про ключовий принцип, яким варто керуватися при вихованні цілісної та самостійної особистості, – не «замість дитини», а «разом із дитиною».