м. Бахмут, заклад дошкільної освіти № 10 "Кристалик"

  





Патріотичне виховання

 

Патріотизм – це емоційно – моральне дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства

«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський)

 

Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови.

Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.
У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

І. Виховуємо патріотів

Без любові до батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, захищати її свободу і незалежність людина не може бути свідомим громадянином і моральною особистістю. Тож виховувати патріотизм потрібно з дитинства, поєднуючи виховання любові до найближчих людей з формування такого самого ставлення і до певних феноменів суспільного буття.

ІІ. Виховуємо любов до матері

У сучасному суспільстві питання зв’язку поколінь стоїть доволі гостро. Батьки часом не розуміють своїх дітей, не завжди знаходять можливість продемонструвати їм свою любов, приділяти достатньо часу для спілкування, і діти, не відчуваючи батьківської любові, зростають тривожними, самотніми, нездатними на глибокі почуття, співпереживання. Тому із самого дитинства потрібно «навчати» взаєморозумінню і батьків, і дітей.

ІІІ. Формування ціннісного ставлення до рідної домівки

Рідна домівка – особливе місце в житті людини будь – якого віку. саме там відчуваєш любов, затишок і спокій, тепло родинного спілкування. Це місце, де завжди чекають і люблять, де тобі завжди раді. Тож дуже важливо сприяти усвідомленню дітьми цінності батьківської домівки, вихованню поваги й любові до рідних, зміцненню авторитету сімейних традицій.

ІІІ. «Я громадянин свого міста»

Уточнити і розширити уявлення дітей про своє рідне місто, село. Формувати духовні цінності особистості дитини, її внутрішнє Я, зокрема пізнавально – естетичні інтереси і здібності, уміння творчо сприймати мистецтво архітектури. Сприяти розвитку емоційно – естетичної сфери особистості дитини – стосунків, потреб, основ естетичного смаку.


IV. "Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо." Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ


В.О.Сухомлинський про громадянське виховання.
- Громадянське виховання – це виховання на громадянських ідеях.
- Бути справжнім громадянином – значить насамперед піклуватися про майбутнє суспільства, а майбутнє – це діти.
- Знання про Батьківщину – наріжний камінь громадянської гідності.
- Громадянська гідність людини починається в дитинстві, людина не мислима без громадянської серцевини, тому піклування про громадянську лінію всього процесу морального виховання є першочерговою турботою директора.
- Громадянськість пробуджується в юній душі лише тоді, коли людина вже в дитинстві і особливо в роки отроцтва робить світ кращим, ніж він є.
- Громадянин складається з почуття господаря, з почуття відповідальності за все, що в нашому житті.
- Громадянськість – це насамперед відповідальність, обов’язок та вища сходинка в духовному житті людини, на якій вона віддає себе справжньому ідеалові.



V. Громадянське виховання дошкільників на традиціях рідного краю
«Як у маленького деревця турботливий садівник
укріплює корінь…, так і педагог повинен турбуватися
про виховання у своїх дітей почуття безмежної
любові до України…, вірності великим традиціям.
В.О. Сухомлинський


1. Без минулого немає майбутнього!
2. Формування у дітей старшого дошкільного віку громадянських якостей через ознайомлення з рідним краєм, його традиціями.
3. Формування громадянської свідомості й патріотичних почуттів до минулого, сучасного та майбутнього рідного краю, почуття гордості за свою маленьку батьківщину.
4. Розширення уявлень дітей про історію, культуру, професії, ремесла рідного краю.
5. Виховання поваги до національної самобутності рідної мови та народних цінностей.
6. Формування толерантного ставлення до представників інших національностей, до ровесників, до дорослих людей
7. Формування знань про історію держави, державні символи.
8. Формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід.
9. Формування знань про людство, явища суспільного життя.
10. Ознайомлення з традиціями і культурою свого народу, краєзнавство.
11. Підготовка дитини до активної творчої, соціально-значущої життєдіяльності є важливою складовою розвитку суспільства та держави.
12. Залучення до українського народознавства, ознайомлення з традиціям і культурою свого народу, рідного краю важливе завдання в здійсненні громадянського виховання дошкільників.